Вчителю

П'ять ігрових прийомів,

які допоможуть зробити урок цікавим.

Добірка універсальних ігрових прийомів для активізації уваги учнів та підвищення їх пізнавального інтересу на уроках.

Помічаєте, що під час уроку учні втрачають увагу? Таке буває, особливо при вивченні нового матеріалу. А що ж робити, коли за програмою треба все ж таки «вичитати» основну теорію?

Щоб урок не перетворився на лекцію, спробуйте під час заняття переключати увагу учнів. Для цього якнайкраще змінювати форму роботи з пасивного вивчення до активного навчання. Пропонуємо добірку простих і цікавих прийомів для цього:

1. Прийом «Так чи ні»

В чому сенс: Вчитель загадує певне число, літературного героя, явище природи тощо, а задача учнів віднайти відповідь. Головна умова – учні мають послідовно задавати питання, на які вчитель може відповідати лише «так», «ні» чи «не суттєво».

Приклад: На уроці природознавства вчитель, наприклад, загадує слово «Місяць».

Приклад діалогу:

— Це небесне тіло?

— Так!

— Воно газоподібне?

— Ні!

— Ми можемо його побачити на небі без телескопу?

— Так!

— Воно з хвостом?

— Ні!

— Ми бачимо його щоночі?

—Так!

—Ми бачимо його детально?

—Так!

—Це супутник Землі?

—Так!

—Це Місяць!

Навіщо: Цей прийом дозволяє формувати навички системного мислення, відбирати потрібні факти, пов'язувати їх між собою у єдиний логічний ланцюжок.

Для того, щоб зменшити галасливість при роботі, вчитель попередньо має зазначити, що питання краще задавати послідовно, не перебиваючи та поважаючи один одного.

2. Прийом «Здивуй-но!»

В чому сенс: Вчитель задає учням, здавалося б, просте запитання, над яким вони і не замислювались. А після припущень школярів повідомляє їм цікавий факт на цю тему.

Приклад: На уроці біології під час вивчення харчових ланцюжків можна активувати увагу школярів, наприклад, наступним чином:

Як відомо, основним раціоном харчування сов є миші, а миші харчуються зерном. Отож питання: скільки зерна може зберегти одна сова за все життя? До речі, вага пташки всього 250 г.

Учні почнуть припускати різні варіанти, після цього можна їм повідомити:

За життя сова-неясип може зберегти аж 50 тон зерна! Адже кожна пташка живе в середньому 50 років. За рік вона з'їдає понад 1000 мишей, а кожна миша, в свою чергу, з'їдає в середньому 1 кг зерна за рік.

Навіщо: Такий прийом дозволить активізувати увагу школярів на уроці, наприклад, під час вивчення складної теми.

3. Прийом «Фантастична домішка»

В чому сенс: Прийом передбачає перенесення навчальної ситуації у незвичайні умови або середовище.

Приклад: На уроці географії під час вивчення планетарних закономірностей можна запропонувати школярам таке завдання:

Уявіть, що наша Земля зовсім не куля, а має форму куба! Як думаєте, чи відрізнялись би кліматичні умови на кубічній планеті в такому випадку?

У свою чергу, учні мають змоделювати ситуацію, аргументуючи власну точку зору.

Формат відповіді може бути наступним:

Розташування кліматичних поясів на планеті безпосередньо залежить від кута падіння сонячних променів, які потрапляють на її поверхню. В умовах кулястості Землі, кут сонячних променів на екваторі максимальний і зменшується у бік полюсів. Відповідно, від екватору до полюсів поступово зменшується температура нагріву поверхні Землі.

Якщо б Земля мала форму куба, на ній би було всього 3 кліматичні пояси: бокові грані мали б умови екваторіального поясу (кут падіння променів однаковий по всій площині кожної грані), нижня і верхня грані мали б умови сучасних арктичного та антарктичного кліматичних поясів, а перехідною зоною були б лише верхні та нижні ребра кубу. В межах них був би помірний кліматичний пояс.

Навіщо: Такий вид роботи дозволяє учням самостійно створювати алгоритм вирішення творчого завдання із залученням загальновідомих закономірностей чи певних фактів. Також при роботі в такому форматі у школярів виробляється навичка аргументації власної позиції.

4. Прийом «Ігрова мета»

В чому сенс: Вчитель пропонує учням виконати ряд однотипних завдань у форматі змагання між командами класу. Перемагає група учнів, яка перша та безпомилково виконає поставлену задачу.   

Приклад: На уроці математики доцільно запропонувати кожній з команд вирішити в якості змагання складний математичний приклад у кілька дій. Кількість обчислень має бути на один менше за чисельність учнів у команді.

Так, перший учень проставляє послідовність математичних дій для вирішення прикладу, а інші по черзі виконують математичні дії. Перемагає та команда, яка перша правильно вирішить завдання.

Навіщо: В такий спосіб напрацьовується навичка командної роботи, а форма змагання сприяє виникненню потужної мотивації у більшості школярів.

5. Прийом «Знайди помилку»

В чому сенс: Вчитель викладає матеріал з теми уроку зі свідомо прихованою помилкою. Задача учнів виявити її одразу і пояснити, в чому саме хибність твердження.

Прийом запропонований Анатолієм Гіном у книзі «ПРийоми педагогічної техніки».

Форма А (найпростіша)

У молодших класах, привчаючи школярів до цього прийому, доречно підказувати жестами чи інтонацією «небезпечні місця». Для підвищення мотивації радимо кожного учня, який перший помітив помилку, певним чином чимось заохочувати. Можна нагороджувати, наприклад, медаллю «Хома Невіруючий», яка буде передаватися від учня до учня, або дарувати певні яскраві наліпки тощо.

Приклад:

Твердження: 2+2х2=8

Аргументація: Твердження невірне, адже в першу чергу виконується дія множення, а вже потім додавання. Отже, 2х2=4, а 2+4=6

Форма Б (середня важкість)

Учням надається текст з хибними твердженнями (наприклад, на уроках історії, біології, хімії, фізики тощо), або з помилками у написанні (наприклад, на уроках мовлення). Задача учнів виправити помилки, та пояснити в чому саме і чому запропонований варіант не є вірним.

Форма В (найскладніша)

У старших класах можна запропонувати ускладнену форму роботи: вчитель аргументовано доводить гіпотезу, яка завідомо є неправильною, а аргументація невірною.

Приклад гіпотези: З часом моря стають більш прісними.

Обгрунтування: Вся прісна вода, яка надходить в моря є прісною: по-перше, в них впадають води річок, які є прісними, по-друге, атмосферні опади, які також не є солоними.

Спробуйте додати сіль у стакан з водою. Що відбудеться? Так, сіль опуститься на дно. Отже, з часом в морях сіль, що міститься у воді кристалізується і опускається на дно. Цим пояснюється, що водойми мають різну солоність і всі вони поступово стануть зовсім прісними.

Контраргумент учнів: Вода, яка надходить в моря і океани дійсно є прісною, але вона все одно містить певний незначний вміст солі. А випаровується виключно прісна вода, сіль же залишається. Таким чином вміст солей у морях та океанах, навпаки поступово збільшується, накопичуючись.

Різний вміст солі у водоймах залежить не від ступеня осідання солі на дно, а від інтенсивності випаровуванності. Вона обумовлена кліматичними умовами регіону. Так, у тропічних широтах мала кількість опадів і висока ступінь випаровуваності, тому тут водойми найсолоніші.

Навіщо: В ході впровадження такого прийому у школярів напрацьовується навичка критичного сприйняття дійсності і уміння аргументувати свою думку.

---

Ігрові прийоми з усього навчального матеріалу найкраще сприймаються учнями. Тому вони є найбільш ефективним видом пізнавальної діяльності.

за матеріалами: https://naurok.com.ua/post/p-yat-igrovih-priyomiv-yaki-dopomozhut-zrobiti-urok-cikavim

5 ігор проти дитячої агресії

в молодшій школі.

Вміння виражати емоції так, щоб не шкодити ні собі, ні іншим, формується та розвивається протягом усього життя. Дітям молодшого шкільного віку в цьому можуть допомогти нескладні ігри разом з однолітками. Розповідаємо, як навчити учнів усвідомлювати, розрізняти та поважати свої та чужі емоції.

1. «Чи ти бачив розгніваного Павлика?»

Тривалість — 10-25 хвилин

Попросіть дітей сісти в коло. Не принципово — на килимок чи на стільці. Одна дитина ходить серед інших та обирає собі напарника. Зупиняється і питає: «Чи ти бачив розгніваного Павлика?»

На це запитання слід завжди відповідати: «Так!» Тоді перша дитина продовжує запитувати: «А що він робив?» А напарник показує, що міг би робити розгніваний Павлик. Це може бути різкий рух чи звук. Усі інші діти повторюють. Після цього міняються ролями та продовжують грати.

Який ефект?

Під час такої гри діти дізнаються та вчаться моделювати свої можливі реакції і дії в тих випадках, коли почуваються роздратованими чи агресивними.

Дехто з дітей може навіть не знати, як можна реагувати. Тоді підкажіть потенційні варіанти: порвати папір на клаптики, покричати в подушку чи рюкзак, сказати «Гррр» та ін.

2. «Мова емоцій»

Тривалість — 15-20 хвилин

Роздайте кожному учню аркуш паперу, на якому написана назва певної емоції: «злість», «роздратованість», «образа», «радість», «сум», «страх». Можна замість емоцій коротко описати певні ситуації. Наприклад:  «Ти отримав омріяний подарунок», «Тобі подарували кота», «Тебе образили друзі», «Мама сказала, що ти неуважний».

Завдання дітей — продемонструвати написане. Після кожного виступу діти пробують здогадатися, яку емоцію чи реакцію на ситуацію показує однокласник.

У кінці гри обговоріть з дітьми: «Як можна зрозуміти, що я злий, радісний, стурбований? Що було найлегше показати, а що — значно важче? Які емоції настільки схожі, що ми можемо помилитися, коли пробуємо їх вгадати?»

Який ефект?

Одна з характерних ознак емоційного інтелекту — розрізняти не лише свої емоції, а й емоції інших людей. Для цього із самого дитинства варто навчати дітей проговорювати: «Зараз я є злий, тому стискаю кулаки» чи «Я радісний, дякую за подарунок».

 

3. «Намалюй свою емоцію»

Тривалість — 13-15 хвилин

Роздайте дітям аркуші паперу, на яких зображені трафарети для емоцій. Їх можна скачати в інтернеті або виготовити самостійно. Це силуети людських облич без промальованих рис. На один аркуш формату А4 має поміститися 4-6 трафаретів. Можна також запропонувати дітям такі трафарети з обрисами облич героїв їхніх улюблених мультфільмів.

Озвучте перелік емоцій або напишіть їх прямо на аркушах з трафаретами. Наприклад: радість, сум, гнів, страх, відраза. Запропонуйте учням показати, як вони, на їхню думку, виглядають під час переживання тієї чи іншої емоції. Зробіть коротке обговорення. Після цього дайте 5-7 хвилин, щоб учні заповнили та замалювали трафарети.

Який ефект?

Такі завдання вчать дітей, що одну й ту саму емоцію різні люди можуть проявляти по-різному. Учні можуть обмінятися намальованим та порозпитувати про те, як вони почуваються в ті чи інші моменти життя.

Запропонуйте дітям розповісти їхнім напарникам історію: «Я був дуже радісний, коли…» Це допоможе зблизити дітей і відкрити їх до спілкування.

 

4. «Ображалки»

Тривалість — 10 хвилин

Запропонуйте дітям стати в коло. Завдання — кидати м’яч однокласникам, називаючи їх різними «образливими словами», які насправді зовсім не ображають. Це можуть бути назви овочів, фруктів, звірят. Діти звертаються один до одного: «А ти, Аню, морквочка!» Або: «А ти, Остапе, кошенятко!» Нагадуйте учням, що це — гра, і дійсно образливі речі говорити не варто. Наприкінці гри нехай кожен назве іншого лагідним словом, наприклад: «А ти, Іване, сонечко!»

Після цього проведіть гру в швидкому темпі, щоб діти мали рухливий перепочинок.

Який ефект?

Під час таких ігор діти розуміють, що не обов’язково використовувати лайливі слова, навіть коли емоції зашкалюють. Ми навчаємо учнів висловлювати агресію в тих проявах, які не шкодять ні їм самим, ні оточуючим.

 

5. «Я злюся!»

Тривалість — 7-10 хвилин

Об’єднайте клас у групи по 3-4 дитини в кожній. Роздайте старі газети, журнали, списані аркуші паперу. Запропонуйте порвати їх на дрібні клаптики після того, як ви скажете: «Почали!»

Обмежте завдання в часі: дайте хвилину на те, щоб порвати папір. І три хвилини на те, щоб кожна групка зробила з клаптиків аплікацію чи колаж.

Який ефект?

Під час розривання паперу діти вивільнюють назбирану агресію. Так вони дізнаються ще один спосіб, за допомогою якого можна впоратися зі злістю та агресією. Тобто переймають соціально прийнятні форми прояву емоцій.

 За матеріалами https://osvitoria.media/experience/5-igor-proty-dytyachoyi-agresiyi-v-molodshij-shkoli/